Євроінтеграція - шлях до нових стандартів

 

23 червня 2022 року Європейська рада ухвалила рішення про надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.

Це історичне рішення відкриває перед Україною широкі можливості та водночас покладає на українську владу додаткові зобов’язання щодо виконання вимог з адаптації законодавства України до права Європейського Союзу та здійснення докорінних політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ, спрямованих на розбудову розвинутої і сталої демократії та ринкової економіки.

Європейська інтеграція – це зближення України з Європейським Союзом як на рівні законів, так і на рівні правил та звичаїв, що існують у суспільстві. Її метою є вступ України до ЄС.

Вступ України до ЄС підтримує переважна більшість українців, євроінтеграційний процес є відображенням волі українського народу.

Євроінтеграція є пріоритетом української влади. Президент, Уряд та парламент працюють як одна команда, щоб цей процес ішов якомога швидше і поступово Україна перетворилась на розвинену країну з високим рівнем життя.

Євроінтеграція спрямована на практичні речі, які ведуть до покращення життя українців. Безвізовий режим з Європейським Союзом; сучасні Центри надання адміністративних послуг; державні сервіси, які можна отримати без черг онлайн через додаток Дія; дороги, які будуються у відповідності до стандартів ЄС – це перші результати євроінтеграції, здійснені за підтримки Євросоюзу.

Євроінтеграція – це практичні вигоди, які отримує кожний громадянин України від того, що країна починає жити за новими, високими стандартами. Це можливості, які відкриваються для українських підприємців, студентів, виробників завдяки можливості навчатися в Європі та постачати туди свої товари. Це також безпечна продукція для споживачів, що вироблена за європейськими стандартами.

Євросоюз є головним торговельним партнером України. Завдяки євроінтеграції українські виробники отримали спрощений доступ на ринок Євросоюзу – один із найбільших ринків світу. Україна вже стала одним із лідерів експорту сільськогосподарської продукції до ЄС.

Лише у 2019 році від торгівлі з ЄС Україна отримала понад 20 млрд євро. Це означає створення нових робочих місць та підвищення зарплат завдяки експорту нашої продукції до країн ЄС з високою купівельною спроможністю.

Ще більше переваг Україна отримає, коли повністю інтегрується до внутрішнього ринку ЄС і стане повноправним членом Євросоюзу.

Євроінтеграція – не тільки про торгівлю, але й про світогляд. Нетерпимість до корупції (не тільки не брати, але й не давати хабарів), рівність прав і можливостей жінок та чоловіків, повага один до одного, гідність, одні для всіх закони – це теж життя «за європейськими стандартами». Якісні дороги, безпечні продукти, відповідальна влада є похідними від цього.

Шість базових цінностей Європейського Союзу – Повага до людської гідності, Свобода, Демократія, Рівність, Верховенство права, Повага до прав людини – це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю. Саме вони об’єднують нас з європейцями більше, ніж закони чи міждержавні угоди.

На основі цих принципів проводяться реформи – не для Євросоюзу, як інституції, а для нас самих. Адже всі ми хочемо жити в комфортній та безпечній країні, вільно подорожувати та навчатися, знати, що в державі діють єдині для всіх закони.

Євроінтеграція – це зміна світогляду. Необхідно щоб з нашого світогляду зникла «радянщина». Щоб основою життя, новим світоглядним стандартом в Україні стали відповідальність, повага один до одного, до права та гідності. Простіше кажучи, якщо ви з повагою ставитеся до оточення, паркуєтеся у дозволених місцях, дбаєте про чистоту свого будинку і свого міста, ощадливо ставитеся до ресурсів своєї країни – то ви вже дієте як європеєць.

Саме європейський світогляд – шість базових цінностей – є основою добробуту Європейського Союзу. Євроінтеграція України є зміною світоглядних принципів на всіх рівнях життя і рухом до європейського добробуту.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-osoblivosti-evropeysko-integraci-ukra-ni-pereshkodi-ta-perspektivi-294927.html

105 років від дня народження Василя Сухомлинського

https://youtube.com/shorts/BbdLNhVYDzg?si=qVX-dDwU-KyyoBDi

Василь Олександрович Сухомлинський (28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) - 2 вересня 1970) - український педагог, публіцист, письменник, поет.

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (теперОнуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім′ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 року починається педагогічний шлях В.О.Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році, під час Другої світової війни, добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року. 

Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. В 1948 році Василь Олександрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського.

Протидія булінгу

 З 25 ПО 29 ВЕРЕСНЯ СТАРТУЄ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ З ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

" STOP...БУЛІНГ "

Буллінг – модне, але неприємне слово

Останнім часом батьки школярів все частіше звертаються до органів освіти зі скаргами про булінг їхніх дітей у школі. Що таке булінг і чому це поняття так різко увійшло до нашого життя? Саме слово «булінг» у перекладі з англійської bullying означає залякувати, дотискати, лякати.

Шкільний булінг – це упереджене та принижуюче гідність ставлення до школяра інших членів освітнього процесу. Це можуть бути як однокласники, так і діти з інших класів і навіть вчителі. Як зазначає відомий дитячий психолог Дмитро Карпачов, учасниками процесу булінгу, або по-іншому – цькування, є не лише школяр, якого буллять і сам призвідник булінгу, а й багато інших осіб.

 Виховна година у 3 класі присвячена "Популяризації знань у сферах карантину і захисту рослин"

-перегляд презентації “Значення рослин для життя на планеті Земля та людини”

Презентація " Значення рослин для життя на планеті Земля та людини"

-перегляд відео “Яке значення в житті людей мають рослини?”

Використання посібника “Здорові рослини  - здорова планета”

Посібник

Урок мужності "Ми діти нескорених"

До Дня захисників і захисниць України  у закладах освіти області урок мужності “Герої рідного краюˮ, присвячений мешканцям місцевих територіальних громад, які дають відсіч російській агресії, захищають територіальну цільність нашої держави, та зробили особистий внесок у захист незалежності України.

З учнями 3 класу був проведений урок мужності під гаслом 

"Ми діти нескорених"

Мінветеранів пропонує провести урок “Герої рідного краю”

 

Мінветеранів пропонує провести урок 

“Герої рідного краю” 

до Дня захисників і захисниць України

Мінветеранів пропонує до Дня захисників і захисниць України провести у закладах освіти області урок мужності “Герої рідного краюˮ, присвячений мешканцям місцевих територіальних громад, які дають відсіч російській агресії, захищають територіальну цільність нашої держави, та зробили особистий внесок у захист незалежності України.

Українські захисники і захисниці стали символом хоробрості, патріотизму й боротьби народу за свободу та незалежність. Їх відданістю та сміливою боротьбою захоплюється кожен українець та цілий світ.

З початком російсько-української війни у 2014 році майже чотириста тисяч українців взяли зброю до рук у лавах Збройних сил України, Національної гвардії України, правоохоронних органів і добровольчих формувань, а з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України стало понад мільйон українців, щоб зупинити агресію російської федерації та відстояти незалежність України.

Військові операції, що здійснюються українськими воїнами під час захисту незалежності та територіальної цілісності України увійдуть у воєнну історію, стануть основою для розробки нових воєнних тактик та стратегій, а імена кожного захисника ізахисниці України назавжди закарбуються в історії України.

Сторінка у фесбуці учнів 3 класу

 Сторінка у фесбуці учнів 3 класу

https://www.facebook.com/groups/299867365985929/?ref=share_group_link

Популяризація знань у сферах карантину і захисту рослин

Популяризація знань у сферах карантину і захисту рослин


З нагоди початку нового навчального року та з метою популяризації знань у сферах карантину і захисту рослин серед учнів та студентів, фахівці державних установ – фітосанітарних лабораторій та спеціалісти головних управлінь Держпродспоживслужби в областях провели низьку заходів, зокрема: відкриті уроки, лекційні заняття, конференції. Заходи проводились як очно, безпосередньо в навчальних закладах, так і в онлайн форматі.

Під час зустрічей з дітьми та молоддю звертали увагу на ризики переміщення рослин та пов’язаних з ними шкідливих організмів при міжнародних подорожах. Заохочували дітей та 
При проведенні заходів використовувалися колекції шкідників та бур’янів, презентації, буклети, брошури та інші наочні матеріали, в тому числі посібник ФАО для дітей молодшого віку «Здорові рослини, здорова планета».

 https://dpss.gov.ua/news/populiaryzatsiia-znan-u-sferakh-karantynu-i-zakhystu-roslyn

 Наша сторіночка у фейсбці 

 

https://www.facebook.com/groups/323449323116713/?ref=share_group_link

21 вересня - Міжнародний день миру

 21 вересня - Міжнародний день миру

Виховна година у 3 класі тема:

  " За мир у всьому світі- це значить за життя"

 

Це день, присвячений просуванню миру та зменшенню конфліктів у всьому світі. Ця важлива подія щорічно відзначається 21 вересня. Ідея встановлення Міжнародного дня миру з'явилася після завершення Першої світової війни.

21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року. 

Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.

На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу. 

Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Урок до дня Миру

За мир у всьому світі-це значить за життя

Сучасне українське візуальне мистецтво 

 Сучасне українське візуальне мистецтво почало формуватись ще до того, як було здобуто незалежність. Художники з Одеси, Львова, Києва та Харкова рухались у напрямку експериментів та звертались до нових форм мистецтва, таких як перформанс, акціонізм, мистецтво взаємодії. Вони відчували свій час, сміливо заглядали у майбутнє та ставали учасниками соціально-політичних змін у країні.

Які знакові події вплинули на розвиток українського сучасного візуального мистецтва в Україні, які теми хвилювали митців упродовж останніх тридцяти років та на чому вони будуть фокусуватися у найближче десятиріччя — про це Суспільне Культура поговорило з мистецтвознавцями та дослідниками.

Поява виставкових просторів

На початку незалежності Україна опинилась у складному інституційному становищі, адже галерей та музеїв, де можна було організувати виставку сучасного мистецтва, майже не було, згадує Катерина Яковленко, дослідниця сучасного мистецтва, журналістка, співкураторка проєкту Secondary Archive.

"Поодинокі галереї почали з’являтись на початку 1990-х. І хоча більшість з них не існує сьогодні, у свій час вони, безперечно, зіграли важливу роль у становленні незалежного українського мистецтва.

Катерина Яковленко

Одна з важливих галерей того часу — галерея "Арт Бланк", яка підтримувала митців та надавала невелику фінансову підтримку художникам для створення робіт. Через прагнення показати свої роботи художники також організовували власні artist run простори, де проводили виставки та зустрічі.

Важливою подією для українського мистецтва стала поява Центру сучасного мистецтва Сороса у Києві, а пізніше в Одесі, завдяки якому відбувалися важливі виставки українського та міжнародного мистецтва, а також була створена освітня програма для митців, наприклад, цифрова лабораторія. Важливими стали створення "Мистецького арсеналу" як мистецького простору та PinchukArtCentre — інституції, яка більше 10 років підтримує українських художників та проводить важливу дослідницьку діяльність щодо українського мистецтва.

Насправді я не можу сказати, що сьогодні інституційна система мистецтва є розгалуженою, хоча безперечно ситуація змінилась на краще, інституцій стало більше, і багато з них мають успішну і сталу історію. В Україні існує кілька музеїв, галерей та самоорганізованих просторів у різних регіонах. На мою думку, останнє є однією з важливих складових творчого процесу.

Одна з найбільш цікавих ініціатив, як на мене, — "Простір покордоння", міжнародний ленд-арт симпозіум, який відбувається у Могриці з 1997 року.

Ще один приклад самоорганізованих ініціатив — галерея "Джерело", створена художницями Богданою Косміною та Аліною Клейтман. Та найбільш важливе, що варто означити, — це культурні інституції державного сектору.

Останніми роками ми стали свідками, як почали з’являтись державні культурні фонди та організації, музеї та галереї. Мені видається ця тенденція правильною та необхідною.

Однак перебір виборів очільників цих інституцій останнім часом показує непрозорі механізми та маніпуляції, що ставить під сумнів і діяльність самих інституцій та їхній авторитет. А відтак мені видається вкрай важливим слідкувати за реформуванням і виборчими процесами в кожній інституції, аби ті здобутки, які існують, не були втрачені".

Відхід від радянської системи

Становлення інституційності в Україні відбувалося уривчасто, говорить Ксенія Малих, мистецтвознавиця, кураторка, керівниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

"Радянська система з її розгалуженою структурою ще й досі існує у формі Спілки художників України, а в перші роки незалежності не втратила могутності, і більшість важливих виставкових проєктів відбувалися у просторах спілчанських виставкових залів.

Ксенія Малих

Комерційні галереї почали відкриватися на самому початку 1990-х, і перші свої капітали заробляли на продажу антикваріату та залишків нерозпроданого в роки перебудови соцреалізму.

У 1993 році в Києві відкрив свій офіс фонд Сороса, де першою директоркою була Марта Кузьма, яка і переконала керівництво Фонду відкрити в Україні виставковий центр. Згодом такий центр був відкритий в Одесі, що працював під керівництвом Олександра Ройтбурда. Той розмах, з яким перші роки своєї діяльності вів виставкову діяльність Центр Сороса, повторив лише PinchukArtCentre, відкритий вже у 2009 році з гучними проєктами світових зірок сучасного мистецтва. У 2004 відкрилася найбільша в Україні інституція культури — "Мистецький арсенал", — яка сформувала чітку стратегію лише з приходом директорки Олесі Островської у 2016.

Протягом 30 років незалежності всі типи інституцій культури (навіть самоорганізовані, як Detenpyla у Львові та Closer у Києві) так чи інакше ділять між собою функції Музею сучасного мистецтва України, якого ми досі не маємо".

Експериментальна фотографія, українське тіло та велика Історія

 PinchukArtCentre. Професійне занурення у новітню історію українського мистецтва дозволяє виокремлювати тенденції, аналізувати стан культури та інтелектуальної думки".

Що буде у найближчі 10 років

Борис Філоненко: Пошуки спільного існування

"Думаю, прогнози на території дослідження мистецтва — марна праця, адже мистецтвознавець/куратор/арткритик рухається разом з художником або за художником. Мені досі ніяково від міркувань в дусі “кіно майбутнього зніматиме Квентін Кустуриця”, якими ділились кінокритики на століття кінематографу.

Втім, у відповіді на ваше питання, хотів би згадати слова Тіберія Сільваші: "Якби наші політики замислились над тим, що відбувалося на початку 1990-х в мистецтві — вони б зрозуміли, як ті самі процеси стали визначальними й для суспільного розвитку. Мистецтво, думаю, раніше реагує на зміни в суспільстві"

2009 — Виставка "Українська Нова хвиля. Живопис, фото, відео другої половини 1980 – початку 1990-х років" була присвячена українському постмодерністському мистецтву. До експозиції увійшли роботи художників і художниць, створені в різних медіа та об'єднані поняттям "Нової хвилі". Кураторкою була Оксана Баршинова.

2011 — Утворився галерейний простір Detenpyla (Детенпула) в приміщенні квартирної кухні у Львові, яка більше шести років представляла виставкові проєкти та буламісцем зустрічей культурно-художньої спільноти. Куратори — Юрій Білей, Павло Ковач (мол.), Станіслав Туріна.

2012 — Виставка "Українське тіло" мала тривати з 07.02.2012 до 28.02.2012 у Центрі візуальної культури при Києво-Могилянській академії, однак 10 лютого 2012 року тогочасний президент вишу Сергій Квіт її одноосібно закрив. Представлені в експозиції роботи порушували питання тілесності в українському суспільстві.

2013 — Під час монтажу виставки "Велике і величне" до 1025-річчя Хрещення Київської Русі генеральна директорка "Мистецького арсеналу" Наталія Заболотна власноруч зафарбувала розпис "Коліївщина: Страшний суд" одного із сучасних художників, учасника групи "Р.Е.П.", — Володимира Кузнєцова. Це стало причиною солідарізації з художником і бойкотування інституції серед учасників та учасниць художнього процесу й по сьогодні.

2014 — “Герої. Спроба інвентаризації” у Національному художньому музеї України, що представляла близько 180 вибраних творів з фондів музею, які можна віднести до тем "Герой", "Геройські вчинки", "Святі" та "Мученики". Проект дозволив побачити твори, які довго перебували у музейних спецсховищах через цензуру.

2015 — Київська міжнародна бієнале "Київська школа" відбулась у різних виставкових та публічних просторах Києва. Основною локацією стало приміщення Будинку одягу на Львівській площі.

2016 — У PinchukArtCentre відкрилася виставка "Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище" (рос. "ПАРКОММУНА. Место. Сообщество. Явление"). Кураторки — Ксенія Малих, Тетяна Кочубінська. Проєкт став результатом роботи "Дослідницької платформи", у фокусі якої було дослідження творчості кола художників, пов’язаних зі сквотом "Паризька комуна", що на початку 1990-х став місцем творчої концентрації тодішньої контркультурної тусовки та окреслював коло художників, модель мислення та світогляду, основним засобом спілкування яких був живопис.

2019 — Відбулась Друга бієнале молодого мистецтва у Харкові під назвою "Здається, я заходжу в наш сад". Куратори: Анастасія Євсєєва, Дарина Скринник-Міська, Борис Філоненко.

2019 — Проходить серія виставок "Жести ставлення" у Кмитівському музеї, на яких демонструються сучасні твори, автори котрих критично осмислюють спадок радянської епохи. Куратори: Нікіта Кадан та Євгенії Моляр.

2019 — "Відкрита група" курує український павільйон на Венеційській бієнале, запрошуючи до участі "всіх художників і художниць України" та плануючи проліт літака "Мрія" над Венецією. Художник Арсен Савадов, робота якого посіла друге місце в конкурсі на українське представництво, збирає пресконференцію, аби оскаржити рішення журі (сьогодні відео події заблоковане адміністраторами ютуб-каналу УНІАН).

2019 — Відкриття виставки "Ательє нормально" у The Naked Room. Це перша виставка авторок та авторів, серед яких художники із синдромом Дауна, і які вже близько року працюють у однойменній незалежній творчій студії