Цього року в День Гідності та Свободи ми відзначаємо 10-ту річницю Революції Гідності .
17.11. 2023- 20.11.2023
Онлайн - виставка у шкільній бібліотеці «День Гідності та Свободи»
Вітаємо переможців обласного конкурсу "Козацькими стежками" .
У номінації "Військова техніка та зброя на допомогу ЗСУ"
ІІІ місце
Гульчак Ярослав (керівник Данчишина Ю.О.)
Карпенко Іван (керівник Данчишина Ю.О.)
У номінації "Патріотичні листівки"
ІІ місце
Слюсар Катерина ,2 роботи (керівник Данчишина Ю.О.)
ПЛАН заходів щодо профілактики булінгу (цькуванню) 2023– 2024 навчальний рік
ПЛАН
заходів щодо профілактики булінгу (цькуванню)
2023– 2024 навчальний рік
- Провести бесіди поширення булінгу «Стоп, булінг!» 17.11.2023
- Поради «Як допомогти учням упоратися з булінгом».21.11.2023
- Години спілкування на тему: «Кібербулінг».27.11.2023
- Корисні правила-поради для профілактики і подолання кібернетики.27.11.2023
- Перегляд відео, презентацій «Булінг», «Кібербулінг або агресія в інтернеті: Способи розпізнання і захист дитини "28.11.2023
ПЛАН РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ
Данчишиної Юлії Олександрівни
на
осінніх канікулах
( 30.10.2023-05.11.2023)
30.10.2023
Віртуальна екскурсія містом
Пішохідні переходи. Повторення правил дорожнього руху (я досліджую світ).
Складання плану роботи вчителя на
осінні канікули
https://ylia-danchishina.blogspot.com/2023/10/blog-post_29.html
Робота із електронним журналом
Продовжити розробляти та підбирати матеріали для роботи з учнями
31.10.2023
Перегляд та планування проведення
онлайн –уроків
Методична робота з джерелами
інформації.
Розробка дидактичних матеріалів
01.11.2023
Індивідуальні консультації для
учнів та батьків в онлайн – режимі.
Перегляд вебінару:
«Базові педагогічні навички щодо використання цифрового підручника для
надолуження знань і соціально-емоційного розвитку учнів».30-31 жовтня
02.11.2023
Розробка дидактичних матеріалів
для дистанційного навчання
Опрацювання додаткової
науково-популярної літератури для підвищення теоретичного та наукового рівня у
початкових класах.
03.11.2023
Віртуальна екскурсія до парку
"Природа навколо нас" (я досліджую світ).
Віртуальна екскурсія до парку
"Природа навколо нас." Підведення підсумків екскурсії (я досліджую
світ).
04.11.2023
Повторення загальних
рекомендацій щодо проведення онлайн-уроку.
Підбір універсальних
вправ для уроків через Zoom , які допоможуть урізноманітнити навчальний процес.
Вправи будуть різноманітні за складністю - від простих, які не вимагатимуть
складної додаткової підготовки, до складних, виконання яких потребуватиме
додаткових навичок.
Пам’ятка для батьків та дітей на період осінніх канікул
З 30 жовтня 2023 року для учнів нашого ліцею розпочнуться осінні канікули, які триватимуть по 5 листопада 2023 року (включно), а вже 6 листопада школярі повернуться до навчання.
Вже зараз кожен планує по-різному провести осінній вікенд. Подорожі, екскурсії, відпочинок за містом, веселі і радісні друзі…
Педагогічний колектив Центру бажає усім учням гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захопливих мандрівок!
Закликаємо учнів та батьків завжди пам`ятати елементарні правила безпеки під час канікул, щоб приємний відпочинок не був зіпсований.
З метою запобігання нещасним випадкам, травматизму прошу вас ознайомитись із правилами техніки безпеки під час осінніх канікул, з обов’язковим їх дотриманням:
1. Пам’ятайте та виконуйте правила дорожнього руху. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг.
2. Дотримуйтесь правил посадки в автобус та висадки з автобуса.
3. Не беріть в руки підозрілі та вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих.
4. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих.
5. Не грайтесь біля залізничного полотна.
6. Обережно користуйтесь побутовими електроприладами та газом.
7. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте і будинок незнайомих людей за відсутності дорослих.
8. Не грайтесь з бродячими собаками та котами.
9. Мийте руки після ігор, дотримуйтесь правил гігієни.
10. Для прогулянки одягайтесь зручно та тепло, щоб не застудитись.
11. Не ігноруйте сигналів повітряної тривоги та дотримуйтесь світломаскування у вечірній на нічний час.
Шановні батьки!
Велике прохання стежити за дозвіллям Ваших дітей у канікулярний та вільний від навчання час:
1. Дітям заборонено перебувати без нагляду батьків на вулиці після 20.00 год.
2. Дітям заборонено користуватись піротехнічними засобами.
3. Дітям заборонено користуватись мото- та автотранспортом самостійно.
Дорогі діти!
1.Дотримуйтеся правил дорожнього руху. Перш ніж перейти дорогу переконайтесь у відсутності транспорту. Якщо до Вас наближаються транспортні засоби, слід почекати поки вони проїдуть і ні в якому разі не намагатися перебігати дорогу перед ними. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг. Дотримуйтесь правил посадки в автотранспорт. На зупинці не стійте близько біля дороги. Переходьте проїзну частину тільки по пішохідному переходу і на зелений сигнал світлофора. Коли переходите дорогу, подивіться спочатку ліворуч, потім праворуч. Не виїжджайте на проїжджу частину на велосипеді.
Завжди пам’ятайте, що помилку, допущену на уроці, можна виправити, а помилка в дотриманні Правил дорожнього руху часто буває непоправною і від Вашої дисципліни на вулиці залежить Ваша безпека.
2.Щоб уникнути електротравм, категорично забороняється: наближатися до обірваних проводів ближче 8 м; залазити на опори ліній електропередач; відчиняти двері та проникати в трансформаторні підстанції.
3.Не грайтесь біля залізничного полотна, не кладіть на рейки предмети, не кидайте нічого у вікна потягу.
4.Не грайтесь на будівельних майданчиках.
5.Не беріть в руки вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих.
6.Не можна розпалювати вогнища і кидати в вогонь карбід, солярку, бензин тощо.
7.Не грайтеся з бродячими собаками і кішками. Мийте руки після ігор перед обідом.
8.Не використовуйте піротехнічні засоби – це небезпечно!
9.Не впускайте в квартиру незнайомих людей у відсутності дорослих.
10.Якщо на вулиці хтось іде чи біжить за вами, а додому далеко, біжіть у найближче людне місце: до магазину, автобусної зупинки.
11.Якщо незнайомі дорослі намагаються відвести вас силою, чиніть опір, кричить, гукайте на допомогу: “Допоможіть! Мене веде незнайома людина!”
12.Не погоджуйтеся ні на які пропозиції незнайомих дорослих.
13.Не грайтеся з гострими, колючими та ріжучими, легкозаймистими та вибухонебезпечними предметами, вогнепальною та холодною зброєю, боєприпасами.
14.Не вживайте лікарські препарати без призначення лікаря.
15.Під час спілкування телефоном не називайте адресу, номер свого телефону, не підтримуйте розмови з незнайомцями.
16.Під час масових заходів не відходьте від дорослих, не штовхайтеся, не бігайте, не йдіть напереріз. Ніколи не наступайте на кульку, пакет, картонну коробку, не стійте біля сміттєвих контейнерів та урн. Інколи такі речі можуть вибухати.
17.Не ходіть гуляти без дозволу. Батьки завжди повинні знати, де ви перебуваєте. Збираючись на прогулянку, не вдягайте дорогі прикраси, які можуть стати причиною нападу на вас.
18.Про будь-яку заподіяну вам шкоду повинні знати дорослі.
19.Дотримуйтеся правил поведінки біля водоймищ. Не грайся на березі річок, озер та ставків.Перший лід та лід під час відлиги, потепління – небезпечний.
20.Не ігноруйте сигналів повітряної тривоги та дотримуйтесь світломаскування у вечірній на нічний час.
Бережіть своє здоров’я!!! Пам’ятайте та виконуйте ці правила!
Доброго, приємного та безпечного Вам відпочинку!
Нехай Вам щастить!
27 жовтня - День української писемності та мови
Цьогоріч Україна вперше відзначатиме День української писемності та мови - 27 жовтня. Це свято було започатковано Указом Президента України від 6 листопада 1997 року № 1241/97 «Про День української писемності та мови». 28 липня 2023 року Президент України підписав указ про зміну дати святкування з 9 листопада на 27 жовтня.
Перенесення відзначення події повʼязане з переходом на новоюліанський календар, бо дата встановлення Дня української писемності та мови визначена у день памʼяті Преподобного Нестора-Літописця.
У цей день вшановують ченця Києво-Печерського монастиря Нестора Літописця, якого вважають прабатьком української писемності та автором першої фундаментальної історичної праці на українських землях – «Повісті минулих літ».
Українська мова є однією із слов’янських мов. Необхідно наголосити, що наша мова походить від єдиного праслов’янського кореня, а не від міфічної давньоруської мови, яка нібито розділилася на три мови – українську, білоруську та російську. Процес формування української мови розпочався в 6 ст. і тривав до 16 ст. У її становленні приймали участь не лише слов’янські племена, але й іраномовне та тюркомовне населення.
Так, візантійський дипломат Пріск Панійський при описі звичаїв гунів, які мешкали в тому числі на території України, згадує слова «мед» та «страва».
На думку вчених, виразні протоукраїнські особливості лексики сформувалися ще до 11-12 століть. На стінах Софійського собору можна прочитати графіті (написи) староукраїнською мовою. Наприклад, у фразі «Господи помози рабу своєму Павлови» ім’я завершується у типово українському давальному відмінку.
Після занепаду Київської держави та Королівства Русі для української мови настали важкі часи. Але найбільших утисків вона зазнала у Московській державі та Російській імперії.
Ще в 1627 році за наказом московського царя вперше було спалено книги, надруковані в Україні. В 1720 році Петро I взагалі заборонив книгодрукування українською мовою. Крім того, в освітніх закладах заборонялося викладання українською, а в церквах – виголошення проповідей.
Очевидно, що всі ці кроки призвели до загальної неграмотності і неосвіченості українського населення.
Разом з тим, справою популяризації мови зайнялася українська інтелігенція. Творцем сучасної української мови став дипломат Іван Котляревський, автор творів «Енеїда» та «Наталка Полтавка», які створені на основі живої народної мови. Трохи згодом Тарас Шевченко довів своєю поезією, що українська мова нічим не поступається іншим мовам. Усьому світу відомі імена та твори великих класиків української літератури: Івана Франка, Лесі Українки, Івана Котляревського, Олександра Довженка, Марка Вовчка, Василя Стуса, Ольги Кобилянської та багатьох інших.
Не менш відомими є й сучасні українські автори: Ліна Костенко, Юрій Андрухович, Лесь Подерев’янський, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Любко Дереш та інші.
Сьогодні українська мова об’єднує людей, готових відстоювати незалежність нашої держави, обороняти та розбудовувати її задля благополуччя майбутніх поколінь.
День української писемності та мови - це гарна нагода згадати шкільні та студентські роки й долучитися до Всеукраїнського диктанту. І це гарна нагода почати її вивчати знову.
28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників
78 років тому понад мільйон синів і доньок України поклали своє життя за визволення Батьківщини від німецьких окупантів.
«Це ми, росіяни, визволили вас…»
28 жовтня 1944 року останній німецький солдат під натиском Радянської армії залишив найзахідніший регіон України — Закарпаття. Українську землю визволяли воїни, які представляли практично всі республіки колишньої радянської імперії. Вже понад 30 років на політичній мапі світу немає тієї імперії, а республіки стали незалежними державами. Але українці й сьогодні, на 78-му році після звільнення, з вдячністю згадують їхніх синів і доньок. Але…
Якщо почитати російські газети, подивитись росТБ і навіть поспілкуватися з пересічними росіянами, не кажучи вже про політиків, то складеться враження, що Україну з фашистського ярма визволяли виключно вони, росіяни.
— Сьогоднішні покоління українців до останнього подиху мають пам’ятати наших батьків і дідів, які проганяли з України гітлерівців, — заявив кілька років тому з трибуни держдуми один з їхніх депутатів.
Ніхто й не сперечається з цим. Маємо пам’ятати. Та чи маємо погоджуватися зі всіма твердженнями їхніх нащадків щодо виняткової ролі «русского человєка» у звільненні України? Чи повинні, схиливши голови, вислуховувати всю цю маячню про події на Українській землі в роки війни? Ні, звичайно. Розумію, що кремлівські пропагандисти-покидьки не змінять своїх поглядів: хто їм це дозволить? Та й гроші не пахнуть.
Перш, ніж говорити про звільнення України від німців восени 1944-го, перенесімось у літо 1941-го: між подіями, що відбувалися в ці роки, існує тісний зв’язок. І згадаймо, чому і з чиєї вини німецький вермахт так швидко окупував нашу землю, а його передові частини за 3 місяці вже були в Києві? А ще — як так могло статися, що лише в районі Києва в полон потрапили понад 600 тисяч червоноармійців, тобто кілька повнокровних армій? Відповідь проста: це сталося через злочинну суть радянської влади і вождів компартійного режиму, які сиділи в москві. Адже наприкінці 30-х були знищені майже всі командні кадри Червоної армії, а її командування, як показали перші дні війни, виявилося бездарним.
Проте влітку 1941-го саме Україна, взявши на себе перші удари німців, стала ареною кровопролитних боїв. Це тут, на Поліссі та Поділлі, загальмувалося їхнє просування вглиб «країни рад», а ставка верховного головнокомандувача за цей час встигла підтягти для оборони москви так звані сибірські дивізії і оточити столицю імперії протитанковими «їжаками», евакуювати на Урал сотні заводів, які незабаром почали постачати на фронт танки і гармати. І як не крути, а кожна адекватна людина визнає беззаперечний факт: стікаючи кров’ю, Україна рятувала свою «сестру» — росію, не знаючи, що минуть десятиліття і ця «сестра» питиме з неї кров. Так, як пили гітлерівці.
Попри ці беззаперечні факти сьогодні більшість пересічних росіян вважають, що це саме їхні діди і прадіди визволили Україну. Наче в радянській армії не було українців, узбеків, грузинів, євреїв. І дуже не люблять, коли їм нагадують про ті жертви, які зазнав український народ в роки війни, звільняючи і свою землю, і російську. Жертви, яких можна було б уникнути, коли б у кремлі не засіла сволота, для якої людське життя нічого не вартувало. Особливо московітів дратує тема так званих чорнопіджачників — українців, які не з власної волі опинилися в окупації, а після приходу радянської армії поповнили її ряди. Цих людей без будь-якої підготовки, з «трьохлінійкою» на 2—3 вояків кидали в бій, а якщо точніше, то на вірну смерть, дивуючи навіть самих гітлерівців. Ніскільки не применшуючи ролі представників інших народів у визволення України, мусимо визнати і такий факт: левову частку армій, фронтів, задіяних у вигнанні з нашої землі фашистів, складали саме українці, мобілізовані з приходом червоної армії. Оті чорнопіджачники…
«Зброю здобудете в бою…»
Комплектуванням полків і дивізій чорнопіджачниками займалися спеціальні польові військкомати. Восени 1943 року, коли після перемоги в Курській битві радянські війська зайшли на територію України, ставлення більшовицького керівництва до місцевого населення, що два роки прожило в окупації, було, м’яко кажучи, недовірливим. Мовляв, усі вони, особливо чоловіки, — це потенційні зрадники та колабораціоністи. Тому, за логікою кремлівських керманичів, ці люди мали «змити кров’ю» свій «злочин». Коли радянські війська звільняли місто чи село, польові військкомати відразу ж починали мобілізовувати чоловіків. Часто хворих і немічних, брали, траплялося, і хлопчаків 16—17 років.
Сьогодні історики, які досліджують тему визволення України, не можуть назвати точної кількості полеглих українців. Але в одному вони одностайні: втрати були жахливими. Особливо моторошним виявився штурм Києва в жовтні 1943 року, коли сталін наказав взяти місто до чергової річниці жовтневого заколоту. Тоді десятки тисяч, а деякі історики схиляються до думки, що рахунок йшов на 150-200 тисяч, чорнопіджачників кинули на Букринський плацдарм для відвертання основних німецьких сил, а регулярні підрозділи переправлялися тим часом, використовуючи Лютізький плацдарм. На шестикілометровому клаптику землі загинуло понад 250 тисяч солдатів, із яких значну частину становили щойно мобілізовані селяни в домотканих свитках.
Під час так званої другої хвилі мобілізації, яка прокотилася Україною у 1943—1944 роках, на фронт відправили понад 3 мільйони чоловіків, які, поповнивши знекровлені фронти, продовжували визволяти нашу землю. Збереглося безліч свідчень старих солдатів про нелюдську жорстокість, проявлену радянськими генералами і маршалами до них, рядових бійців. Не цитуватиму їх, а наведу лише спогади російського письменника-фронтовика Віктора Астаф’єва, який пройшов усю війну, визволяв Україну.
«Я намагався написати роман про Дніпровський плацдарм — не можу: страшно, навіть зараз, і серце зупиняється, й головний біль мучить… ми залишилися на клаптику землі, голодні, холодні, без тютюну, патрони на суворому рахунку, гранат немає, лопат немає, нас з’їдали воші, щурі хлинули до окопів. Так примусити нас воювати могли тільки ті, кому начхати на чуже життя. Двадцять п’ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п’ять…»
Замість післямови
Незадовго до 78-ї річниці визволення України від нацистів один із російських політиків заявив, що «Україна сильно перебільшує свої втрати в роки минулої війни». Маячня. За часів колишнього срср влада всіляко применшувала втрати у тій війні. Так ось, ще у 70-ті роки, під час святкування звільнення України від гітлерівських загарбників тодішній перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький заявив, що «Україна втратила 6750 тисяч осіб». Пізніше на офіційному рівні було сказано, що «людські військові втрати становлять 2,5 млн осіб і 5,5 млн мирного населення». Щодо загальних втрат СРСР — це 40—44 відсотки. Німці зруйнували майже 700 міст, 28 тисяч сіл, вивели з ладу 5600 мостів, зруйнували понад 30 тисяч технікумів і майже 18 тисяч лікарень. Завдані збитки становили 285 мільярдів рублів. У цінах 1941 року, тобто понад 40 відсотків від загальних збитків усього срср. У війні загинув кожен п’ятий житель Української РСР. З-поміж українців, мобілізованих влітку 1941-го, додому повернулися лише 3 відсотки.
Загалом, з майже 30 мільйонів громадян срср, мобілізованих в роки Другої світової, близько 10 мільйонів були вихідцями з України. Починаючи з другої половини 1943 року, вони становили 60-80 відсотків особового складу 1-го, 2-го, 3-го та 4-го Українських фронтів. З Україною пов’язані основні вирішальні події на радянсько-німецькому фронті, оскільки саме на наших теренах було розгромлено понад 60 відсотків сухопутних сил німецького війська. Починаючи з січня 1943-го і до жовтня 1944-го Червона армія здійснила в Україні 13 наступальних і дві оборонні операції. А з 22 червня 1941 року до 28 жовтня 1944 року на теренах сторони, що воювала, провели 29 із 76 стратегічних наступальних і оборонних операцій.
Але росіяни були б не росіянами, коли б не маніпулювали фактами, не брехали усьому світові. Нам, українцям, не потрібно перебільшувати втрати в роки війни. Нам не потрібні й співчуття московітів, які вже дев’ятий рік «визволяють нас від нацистів і бандерівців». Нам потрібна правда. І ми її знаємо.
28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників
Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. В цьому році ми святкуємо 75 річницю.
Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».
В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.
В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.
В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.
Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні.
Підписатися на:
Дописи (Atom)