1 березня — Міжнародний день боротьби з наркоманією і наркобізнесом

1 березня — Міжнародний день боротьби з наркоманією і наркобізнесом. Генеральна Асамблея ООН у 1987 р. проголосила цей день Міжнародним днем боротьби з наркоманією та незаконним обігом наркотиків, визначивши тим самим усю важливість проблеми й проявивши свою рішучість розширювати міжнародне співробітництво для досягнення мети — світової спільноти, вільного від наркоманії.

Історія боротьби з розповсюдженням наркотиків або, принаймні, спроб якось контролювати їх обіг вже налічує більше ста років.  Ця проблема вразила всі без виключення країни. За даними ООН, кількість людей, що мають залежність в світі – більше 200 млн. осіб.

В Україні налічується до 425 тисяч споживачів ін’єкційних наркотиків, третина з них – жінки.

Особливо проблема наркоманії в Україні стосується молоді, за даними міністерства охорони здоров’я, кожен п’ятий підліток у віці 14 років вже пробував наркотики. Переважна кількість наркозалежних – це молоді люди у віці до 24-ьох років, які, по суті, і є генофондом нації.

Як стверджують лікарі, наркоманія – це соціальна проблема, яка має стояти на першому місці.
Наркоманія – це Ахіллесова п’ята не одної людини, це проблема України вцілому. Вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян.

 Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.

Міжнародний День рідної мови (International Mother Language Day) – подія, яку відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності.

Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічних події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.

Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половин із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.

В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Цікаві факти про українську мову

Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%).

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один із яких – кличний.

Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість слів в ній розпочинається на літеру «П», а найменш уживаною є буква «Ф».

Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.

В Україні 20 лютого вшановують пам'ять Героїв Небесної Сотні.

Вшанування пам'яті загиблих під час Революції Гідності відбувається щороку 20 лютого – у річницю масових розстрілів мирного протесту.
Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.
21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.
Окрім українців, жертвами режиму стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. Пізніше 104 Героям Небесної Сотні посмертно надали звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

17 лютого — День спонтанного прояву доброти

                                 Сьогодні, 17 лютого, відзначають День спонтанного прояву доброти.

 

День єднання - історія свята

Взимку 2022 року без пояснень Росія стягнула війська і військову техніку до українського кордону, після чого світові ЗМІ заявили про можливість військового вторгнення РФ в нашу країну. Серед можливих дат початку війни британське видавництво The Sun назвало 16 лютого.

Володимир Зеленський закликав українців не панікувати і оголосив цю дату Днем єднання України. Голова держави зареєстрував указ про створення свята.

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Щороку 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Пам'ятна дата встановлена Указом Президента нашої держави в 2004 році і приурочено до завершення виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану 15 лютого 1989 року.

Афганська війна продовжувалася з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. З 620 тисяч радянських військовослужбовців, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч - громадяни України.

В Афганістані загинули 2572 наших співвітчизники.

Нині в Миколаєві проживають 1565 воїнів-інтернаціоналістів, серед них - 1088 воїнів-афганців. Місто забезпечує соціальний захист і підтримку людей, які з честю виконували свій військовий обов'язок.

Так, минулого року з бюджетів області та міста на виплату соціальної допомоги спрямовано майже 1,9 млн грн. Послугами з оздоровлення та відпочинку скористалася 91 особа. Виплачена компенсація для придбання житла одній особі, крім того, придбано ще одну квартиру за обласною програмою «Турбота». 43 людини пройшли санаторно-курортне лікування. Департамент праці та соціального захисту населення міської ради надає адресну допомогу воїнам-інтернаціоналістам, які перебувають на соціальному обслуговуванні. 

 День всіх закоханих або Валентинів день — одне з улюблених і довгоочікуваних свят. Символічним «талісманом» усіх закоханих вважають Святого Валентина, який став відомим завдяки традиції відзначати цей день і шанувати його пам’ять. Цікаво, як виникло свято Всіх закоханих та які воно має традиції.

Історія Дня святого Валентина

Виявляється, традиції відзначати День всіх закоханих — 14 лютого вже понад півтори тисячі років. І спочатку згадували про Святого Валентина було в контексті вшанування його мучеництва, без будь-якої прив’язки з заступництвом закоханих. Правда, існує кілька версій появи свята.

За однією версією давньоримський імператор Клавдій II заборонив молодим людям призовного віку одружуватись, вважаючи, що так військові будуть більш віддано служити своїй країні. Але священик Валентин, усвідомлюючи всю несправедливість цього указу, всупереч суворим заборонам, ризикуючи життям, продовжував вінчати закохані пари. Правда, це тривало недовго, імператор дізнався про порушення закону і засудив священика до страти. Перебуваючи у в’язниці, юний священик закохався в чарівну дочку наглядача. Дівчині також сподобався молодий чоловік, але повідомити про свої почуття вона не наважувалася. Про те, що хлопець небайдужий до неї, вона, на жаль, дізналася тільки після його смерті. У ніч на 14 лютого закоханий Валентин написав молодій дівчині красиве зізнання в любові, а вранці смертний вирок було виконано. На згадку про улюбленого у неї залишилося тільки лист. Вважається, що саме з цього часу бере початок традиція писати в День святого Валентина любовні записки — «валентинки».

Символи Дня святого Валентина

Головний символ Дня святого Валентина — червоне сердечко. Саме в його формі прийнято дарувати листівки — валентинки. Але крім валентинок символами Дня святого Валентина повноправно вважаються: Купідон, плюшевий ведмедик, а також — квіти і шоколадні цукерки. Їх частенько дарують коханим, друзям і подругам, колегам. Головні кольори Дня святого Валентина — червоний і рожевий.

У стародавні часи закохані зізнавалися у гарячих почуттях словами, піснями і танцями. І тільки в XV столітті юнаки та дівчата почали дарувати один одному любовні записки. До речі, одна з таких валентинок до сих пір знаходиться в британському музеї — це гарне освідчення Герцога Орлеанського своїй чарівній і коханій дружині, написане в тюрмі. Пік популярності любовних послань і зізнань доводиться на XVIII століття, тоді валентинки дарували один одному замість квітів і подарунків. Особливою любов’ю саморобні кольорові листівки користувалися в Англії. Їх красиво підписували віршами, а папір проколювали голками так, щоб отримати мережива, а після розфарбовували за допомогою трафаретів і чорнила. Навіть поруч з сучасними і ультрамодними листівками, випущеними в типографії, старовинні сердечка мають гідний вигляд.

День святого Валентина в різних країнах

У Франції День всіх закоханих відзначають з особливим шиком і розмахом. І чоловіки, і жінки прагнуть зробити подарунок об’єкту свого обожнювання. Французи використовують всі атрибути романтики: квіти, цукерки, прикраси і, звичайно ж, валентинки у формі сердець! Записки тут не прийнято підписувати, адресат повинен сам здогадатися, хто прислав лист. В цей день всі столики в кафе і ресторани заброньовані. Так, вечеря при свічках — неодмінний атрибут французького 14 лютого. А ювелірні магазини отримують піврічну виручку напередодні свята.

В Америці за традицією підносять своїм коханим марципани, троянди, шоколад і різнокольорові льодяники. Особлива риса американців: на честь Дня Святого Валентина багато жителів Америки влаштовують святкову вечерю, танцювальну або приватну вечірку в себе вдома.

В Англії це свято не тільки для дорослих, але і для дітей, і навіть тварин. Традиційний ранок Дня всіх закоханих в Англії має такий вигляд: британські дівчата рано вранці виглядають у віконце в очікуванні свого судженого — вважається, що перший перехожий і є той, кому судилося стати їхньою долею. Але це не найдивовижніший звичай країни. Популярними подарунками на Валентинів день в Англії вважаються солодощі у вигляді сердечок, м’які іграшки, особливо улюблені в Британії ведмежата Teddy, і незмінні листівки-валентинки. Діти також не упускають можливості отримати подарунок до свята, вони ходять по домівках і співають пісні. Примітно, що 14 лютого британці посилають ніжні любовні послання не тільки всім родичам і знайомим, але і своїм обожнюваним домашнім тваринам.

В Україні вперше святкувати День закоханих почали в 90-х роках минулого століття. Просте і нехитре свято швидко полюбилось молоді і не тільки. Сьогодні його відзначають люди всіх поколінь. Адже це чудовий привід подарувати подарунок і освідчитися в любові.

Студенти НАСОА також із задоволенням святкують День святого Валентина.

Учасники гуртка English Club щиросердно вітають усіх викладачів та студентів Національної академії статистики, обліку та аудиту зі святом та бажають зберегти свою любов у серцях і тепло в душах!

 

08 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету(Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”.

День безпечного Інтернету в Україні є одним із ключових для
поширення ідей безпечного користування Інтернетом та сучасними
цифровими технологіями. Важливість питання безпечного Інтернету
зумовлена тим, що сучасна людина не уявляє свого життя без глобальної
мережі, оскільки вона дає багато інформації й можливостей. Молоде
покоління не завжди усвідомлює, що може чекати на них у віртуальному
просторі. Значимість проблеми безпечного Інтернету потребує постійної уваги
з боку закладу освіти та батьків.

 

Пам’ятка щодо алгоритму дій у 

випадку терористичних актів

ТЕРОРИЗМ – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників,  підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Стаття 1. Закону України «Про боротьбу з тероризмом»

ПРАВОВІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про боротьбу з тероризмом», 2003р., інші закони України, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом,  1977р., Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом, 1997р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999р., інші міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України.

Стаття 2. Закону України «Про боротьбу з тероризмом»

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПРИЯННЯ ТЕРОРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:      

1)    фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації);

2) надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;

3) проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами:

–      фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;

–      юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;

–      юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об’єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов’язаних з ними юридичних і фізичних осіб;

4) надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;

5) надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;

6) вербували фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, –

несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 25. Закону України «Про боротьбу з тероризмом»

 АЛГОРИТМ ДІЙ

посадової особи при отриманні інформації про вчинення

(загрозу вчинення) діяння з ознаками терористичного акту

1. Посадова особа підприємства, організації, установи, військової частини при отриманні інформації про вчинення (загрозу вчинення) діяння з ознаками терористичного акту негайно доповідає своєму керівництву.
2. Керівник підприємства сам особисто, або через чергового підприємства, установи, організації негайно повідомляє територіальний орган Національної поліції (тел. 102), 2 сектор Коростенського РВ Управління СБУ у Житомирській області (тел. (04148) 4-36-10), Управління СБУ у Житомирській області (тел. (0412) 47-21-52), органи виконавчої влади (селищні, міські ради, райдержадміністрації, облдержадміністрацію).
3. Отримавши (або отримуючи) повідомлення про теракт, черговий органу місцевої влади, підприємства або посадова особа, яка  приймає таке повідомлення від громадян (і  потім повідомляє органи Національної поліції – СБ України), повинні намагатись якщо можна уточнити і мати наступні дані (відповідно передавати їх в органи Національної поліції – СБ України):

–       джерело отримання інформації;

–       час і точне місце події (адреса);

–       характер діяння (вибух, погроза вибуху, захоплення заручників чи інше);

–       об’єкт посягання;

–       кількість заручників, наявність потерпілих, місце перебування тих або інших;

–       кількість терористів, їх вимоги, озброєння, прикмети чи установчі дані;

–       обстановка, що склалась на останній час на об’єкті посягання;

–       заходи, які вжиті адміністрацією або присутніми з реагування на подію.

Примітка.   Відсутність   повних   даних   не   звільняє   посадову   особу   від термінової доповіді.

4. Особа, яка повідомила територіальний орган Національної поліції, Управління СБУ у Житомирській області повинна записати час і прізвище особи того чи іншого органу, яка прийняла повідомлення.
5. Керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки, після отримання повідомлення та доведення інформації до правоохоронних органів повинна організувати:

–       посилення охорони і пропускного режиму наявними силами;

–       терміновий збір керівників і працівників режимних, охоронних, аварійно-рятувальних служб (якщо такі є);

–       призупинення тимчасово функціонування об’єкту або його окремих ланок, виведення за його межі вільного персоналу;

–       надання допомоги потерпілим;

–       зустріч сил правоохоронних органів.

6. Керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки дає команду відповідним службам на підготовку необхідної технічної документації, що буде використана при підготовці й проведенні антитерористичної операції.
7. Надалі керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки, у питаннях, пов’язаних із проведенням антитерористичних заходів, повинен діяти відповідно до вказівок керівника КГ АТЦ при УСБУ у Житомирській області (керівника оперативного штабу з управління АТО).

ПОРЯДОК ДІЙ

при виявлені підозрілого предмету з ознаками вибухового пристрою:

1. Негайно припинити будь які зайві дії поруч з виявленим предметом, зупинити всі роботи, вимкнути обладнання та техніку. 
2. Звернути увагу оточуючих людей на небезпеку та ініціювати їх відведення на максимально безпечну відстань, але не менше ніж 100 м. При цьому слід зберігати спокій та рівновагу, намагатися не провокувати паніку. У разі необхідності надати допомогу у залишенні небезпечної зони літнім людям, дітям та інвалідам.
3. Терміново повідомити про знахідку представників правоохоронних органів та аварійні служби за телефонами 101, 102 та дати максимально детальний опис виявленого предмету і ситуації що склалася.
4. За можливості, позначити місце виявлення предмету за допомогою підручних засобів. 
5. До прибуття спеціальних служб вжити заходів для обмеження доступу людей до небезпечної зони. При цьому необхідно залучати представників комунальних служб, служб охорони установ та підприємств, які знаходяться поруч. 
6. Запам’ятати та, за можливості, зафіксувати обставини виявлення предмета, час виявлення, місце розташування, його зовнішній вигляд, характерні ознаки. Звернути увагу на осіб які можуть бути причетні до залишення виявленого предмету, запам’ятати їх прикмети. Для надійної фіксації важливої інформації доцільно застосовувати засоби фотографування за їх наявності. 
7. Обов’язково дочекатися в безпечному місці прибуття представників спеціальних вибухотехнічних або піротехнічних служб та особисто передати фахівцям наявну інформацію стосовно предмету.

УВАГА! КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

1. Торкатися вибухонебезпечного або підозрілого предмета, зрушувати його з місця, проводити будь які маніпуляції з ним. 
2. Будь яким чином впливати на предмет, піддавати його механічному, термічному, акустичному, світловому або іншому впливу.
3. Самостійно відкривати та перевіряти підозрілі сумки, коробки, валізи.
4. Намагатись самостійно знешкоджувати вибухонебезпечний предмет.
5. Використовувати поруч з предметом відкритий вогонь, палити, використовувати електронагрівальні прилади.
6. Користуватися поруч з предметом засобами радіозв’язку, мобільними телефонами та іншими приладами що передають радіосигнали.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Знешкодити вибуховий пристрій або локалізувати вибух можуть лише підготовлені спеціалісти після виведення людей із небезпечної зони.

ОЗНАКИ, ЩО МОЖУТЬ ВКАЗУВАТИ НА НАЯВНІСТЬ ВИБУХОВОГО ПРИСТРОЮ:

–       виявлення в громадських місцях, транспорті сумок, валіз, пакунків, коробок та інших предметів, які залишені без нагляду власників;  

–       наявність на виявленому предметі ознак стандартних бойових припасів, піротехнічних виробів, або їх частин; 

–       виявлення елементів тари, упакування, оболонок, обгорток, етикеток від зарядів вибухових речовин та засобів підриву промислового виготовлення з відповідним маркуванням; 

–       наявність на виявленому предметі частин та деталей, які не відповідають його прямому призначенню; 

–       наявність на виявленому предметі мобільного телефону, радіостанції, або інших пристроїв, здатних приймати радіосигнали;  

–       наявність на виявленому предметі електричних дротів, фрагментів електричних схем, антен, світлових індикаторів, ізоляційної стрічки, тощо, які не відповідають призначенню предмета, або функція яких незрозуміла;

–       наявність дроту, нитки або мотузки яка відходить від виявленого предмета; 

–       виявлення предметів які не відповідають навколишній обстановці, або походження яких незрозуміло; 

–       підозрілі звуки які лунають від виявленого предмета (звук ходу механічного годинника, звук роботи вібраційного механізму або дзвінка телефону, інші періодичні звуки); 

–       наявність різкого запаху паливно-мастильних матеріалів, ацетону або інших хімічних речовин, що йде від виявленого предмета; 

–       незвичайно велика маса предмета, яка викликає підозру; 

–       наявність електричних дротів, мотузок на воротах, дверях, вікнах і інших конструкціях, що відкриваються; 

–       автотранспорт припаркований в підозрілих місцях, залишений на занадто довгий час, перенавантажений автотранспорт; 

–       місця локального ремонту дорожнього покриття та стін будівель, свіжопофарбовані, свіжоскопані місця, причину появи яких складно пояснити. 

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Зовнішній вигляд саморобного вибухового пристрою, часто, приховує його справжнє призначення. У якості маскування для вибухових пристроїв використовуються такі звичайні побутові предмети як пакети, коробки, сумки, згортки, іграшки, предмети побуту та ін.     

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що дзвінки за номерами телефонів аварійних служб 101, 102, 103, 104 безкоштовні з будь яких телефонів та можливі навіть за відсутності коштів на рахунку.

 Тероризм в сучасній Україні Тероризм, який нажаль, стає невід’ємною частиною
політичних і економічних процесів в світі та представляє собою все більшу загрозу громадській і національній безпеці, із поодиноких проявів перетворюється в масове явище. В сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності не тільки екстремістських організацій, окремих осіб, а і цілих держав. При цьому ускладнюється характер їхніх дій, зростає нестандартність і жорстокість терористичних актів. Причини терору криються в зростанні кризових явищ в економіці, нездатності суспільства регулювати складні соціально-політичні процеси, швидкій зміні систем людських і політичних ідеалів, цінностей, у втягування до активного політичного життя широких мас населення з низькою духовністю, культурою та освітою, при цьому позбавленого політичного досвіду. Все це активізує прагнення використати слабкості суспільної та державної системи, прокласти «найкоротший» шлях до поставленої мети. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження теоретичнометодологічних засад та вивчення окремих аспектів протидії тероризму здійснили такі українські та зарубіжні вчені, як В. Крутов, В. Антипенко, А. Дорошенко, В. Ліпкан, Л. Мошкова, І. Шкурат, Я. Дашкевич, В. Н. Кудрявцев, В.Тимошенко, С. Дрьомов, Бенджамін Дженкінс, Ернст Аречага, Раймон Арон, Юджин Дінстейн та інші. Втой же час, аналіз динаміки здійснення терористичних актів як в Україні так і у світі свідчить про застосування терористами нових форм, засобів, висування нових вимог, обґрунтувань та виконавців, що свідчить про доцільність подальшого вивчення науковцями і практиками цих ганебних явищ з метою їх уникнення. Метою статті є дослідження впливу такого явища сучасного суспільного і політичного життя як тероризм на стан забезпечення національної безпеки держави, вдосконалення алгоритму організації боротьби з тероризмом. Обґрунтування необхідності розширення правової бази боротьби з тероризмом в сучасних умовах розвитку держави, суспільства. Надання відповідних пропозицій щодо виправлення ситуації, що склалася в нашій державі. Виклад основного матеріалу дослідження. Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей . Обов’язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність насильства, як правило, збройного або його загрози; заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров’ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людей. Такі дії здатні викликати широкий резонанс, залишити глибокийслід у психології населення або значної його частини, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в суспільстві. Усі терористичні акції поєднані застосуванням насильства або погрозою насильства. Часто це супроводжується висуванням конкретних вимог з боку терористів, а насильство з їх боку спрямоване в основному проти цивільних об’єктів. Мотиви мають здебільш політичний характер. Акції відбуваються так, щоб привернути максимум суспільної уваги. Виконавці, як правило, члени організованих груп, на відміну від інших злочинців, беруть на себе відповідальність за вчинені акції. I, нарешті, сама акція покликана впливати, виходячи за межі заподіяння безпосередніх фізичних втрат. Правову основу боротьби з тероризмом становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закон України «Про боротьбу з тероризмом», інші закони України,